КРИМСЬКІ МАНДРІВКИ ЛЕСІ УКРАЇНКИ ТА ІВАНА ТРУША: МІЖМЕДІЙНІ ПАРАЛЕЛІ

Анотація

Мета дослідження – теоретичне обґрунтування гіпотези щодо наявності відмінних і подібних мистецьких підходів художника Івана Труша та письменниці Лесі Українки до відображення багатовимірної сутності Криму. Обидва митці є яскравими представниками української модерністичної культури кінця ХІХ – початку ХХ ст. У статті вперше предметом аналізу є порівняння кримського дискурсу представників різних видів мистецтва, що є новизною дослідження. Методологія. Тема осмислюється через інтермедіальну інтерпретацію, яка передбачає вивчення того, як різні художні форми взаємодіють і впливають одна на одну. Крім того, дослідження використовує елементи імагологічного аналізу як розділу компаративістики, заглиблюючись у культурні образи та стереотипи, представлені у роботах митців. Висновки. У статті доведено, що Леся Українка та Іван Труш розширили палітру національного мистецтва мандрівними мотивами. У кількох їхніх роботах дзеркальні враження вловлюються через різні форми мистецтва. І Труш, і Леся Українка виявилися майстрами морських пейзажів і гірських краєвидів. Обидва у своїх подорожах опоетизували екзотичну рослинність Криму. Поет і художник відкрив для себе кримськотатарську культуру, яка представлена образами культових споруд та етнічними особливостями одягу місцевих жителів. Своїми кримськими текстами Леся Українка та Іван Труш значно збагатили традиційну картину українського світу. Отримані результати можуть слугувати фундаментальною платформою для подальших наукових досліджень складної культурної взаємодії між українською та кримськотатарською спадщиною, заснованих на аналізі образотворчого та літературного мистецького вираження.